У Донбасі
Матюкальним язиком
Мовлять з нами у Донбасі,
В груди тичуть кулаком
До насилля дуже ласі.
Наш бендерівскій язик
Їх доводить до нестями,
Переходячи на крик,
Тупотять на нас ногами.
Бач, вони годують нас,
Непонятних і відсталих,
Відділитися їм час,
Бо ми їх уже дістали.
Що ж то робить з людьми клан,
Що в Донбасі ще панує,
Наче злодій-наркоман
Задурив усіх й грабує.
Та не буде так завжди
І обдурені прозріють,
І загонять клан туди,
Де живі на вік німіють.
Й будуть в злагоді всі жить,
Кожну націю любити,
На всіх мовах говорить,
Ситно їсти, вдосталь пити.
>
м. Київ, 12.12.04.
