Три переспіви
Драготін Кетте
Село накрилось пологом пітьми…
Село накрилось пологом пітьми
і вітерця сваволя
до нас доносить з поля
той аромат, що шлють до нас квітки.
З обійстя вашого лунає гавкіт псів:
з мишкою кішка грала,
ти вийшла, поряд стала
і пустотливо тік струмочок слів:
– «Невже він думає, що діло є мені,
як крутить свого вуса?
На це не поведуся…
Мене він обійме́ лиш у вісні!»
Злетів – я бачив – усміх наче птах,
по губкам по червоним,
затихнув срібний дзвоник
у ніжних ямках на її щоках.
Ті ямочки із мене душу п`ють,
але душі – лоско́тно
і я безповоротно
лишаю тут розсудливість свою!
Та і навіщо вона зда́лась, ах
скажіть мені на милість?
Лише б не загубились
дві ямочки на ангельських щоках.
Йосип Мурн-Александров
Ніч летить крізь зиму́ у весну...
Ніч летить крізь зиму́ у весну,
заметіллю розколює тишу;
я не сплю і в цю ніч не засну,
наче мати, безсоння колишу.
Не жаліє мене, не мовчить,
б`ється совість пораненим птахом;
буйний вітер від хати не мчить,
все кружляє й кружляє над дахом.
Схожий з вітром я: серед людей
мені також в житті ніде дітись,
наче, біля закритих дверей
я стою у надії зігрітись.
Мить
В небі птах пролетів невідомо куди,
де закінчить політ, де почне він колись
нову путь?
Світла мить відлетить з серця, чи назавжди́,
а чи знову її ми побачимо блиск
де-небу́дь?..
Драготін Кетте (1876–1899) та Йосип Мурн-Александров (1879–1901). — видатні словенські поэти-лірики, одні з участників «Словенського модерна». Померли від сухот в молодих роках не одночасно, але на одному і тому ж ліжку. На їхню пам`ять...
