Посмугований аркуш
ні літери
ані пера
замилована небом
в калюжах друкованих вулиць
люди
й навіть будинки
полишили стіни двора
де щеня теплим спогадом
до черевиків тулиться
тут сміялась весна
хлюпотілася сміхом дівчат
щебетав в квітні сквер
каруселями-велосипедами
я не я
і вона не вона
все позад
час-сміттяр п`є гірку
знайомий хіба-що
кедами
тут
де грала гітара
до ранку на дивнім мосту
й хтось закоханий в найкрасивішу дівчинку
повернеться як я
на вулицю вже не ту
і полічить усіх не тих
вже
кого скалічено
я стояла ще десять хвилин
у вохрі тій
а щеня звилось в теплий калач
і тремтяче грілося
я забрала його
ні людей ні будинків в дворі
ми пішли між калюж
до весни три дні шляху лишилося
рік тому
