Лютий і Весна
Етюд
Був Місяць холодний, зимовий,
Вже чуяв весняне тепло,
Був ніжним, був теплим, вологим,
Мав люте ім’я, мов клеймо.
Смарагдове листя кружляло,
В лютневі вривалося сни,
А Місяць зимовий, суворий
Так мріяв торкнутись Весни!
І поруч вони, і далеко
І Лютий від розпачу зблід,
На декілька днів, що лишились,
У сніг занурився і лід.
Неначе зоря величава,
Йому наяву і у снах,
Всміхалася Королева -
Смарагдова юна Весна.
Студені і ніжні обоє,
Все ближче стають кожну мить,
Міцніють обійми холодні,
Між ними тепло струменить.
У це тільки той не повірить,
Хто пристрасті дива не знав,
Пашіла Весна, мов багаття
І лагідним Лютий ставав.
