Часом і небо десь розбивається
клявся у вірності ранок - і тихо погас.
ні, не тримаю, знаєш, на нього образ,
просто буває хочеться вірності слів
а не таких, що зараз живий, а там - прогорів.
просто буває трохи не згодна з дощем,
що поливає узимку на холод стежин.
часом і небо десь розбивається вщент,
що ти не можеш дійти до власних вершин...
так і весна провела до покоїв зими
мабуть, злякалась, чи справді зможемо ми
ні, не змінитись, не стати кращими, ні,
просто щоб всоте не згасли в своєму ж вогні...
так-от буває, а знаєш, хотілося ж лиш
вірності слова хоч трохи з твоїх думок
місяць колючий в небі своїм принишк,
мабуть, вже ранок поклявся котрійсь з зірок
