Цвітуть за хатою майори
Дивлюсь, засмучене дитятко
Стоїть в сльозах біля вікна,
Глибока туга в оченятках
Підступно вже сягнула дна.
А за вікном – все так, як вчора:
І сонце, й небо голубе,
Не вистачає лиш тебе.
Чому ти їдеш на чужину?
Матусю, не лишай мене…
І чим розрадити дитину,
На личко дивлячись сумне?
Вже вкрай обкрадена країна
І зяє раною війна.
За нею - смерть і біль, руїни.
Така вже істина сумна.
І тисячами українці
Батрачать на чужих панів,
Та тихо плачуть наодинці,
Як чують український спів.
Однак, без падіння немає і злету,
Вогонь і вода загартовують сталь!
Зміцніємо й ми за подібним сюжетом,
Здобудемо, браття, омріяну даль!
с. Зеленче, Зима 2016 рік
