13.03.2018 13:49
для всіх
83
    
  4 | 4  
 © Світлана Орловська

Прилетай ко мне чёрным вороном

Прилетай ко мне чёрным вороном

Прилетай ко мне чёрным вороном, 

Когда ветер стучит ставнями.

Разделила себя поровну, 

Не оставила.

Заплету кружевами тонкими

Для тебя свои длинные волосы.

Мы из летнего неба сотканы, 

Мы навек проросли колосом.

Мы завязаны крепко-накрепко

На ногах тугими пуантами.

От кулис веет холодом бархатным

Под софитами - строгими лампами.

Прилетай под забытым именем

И себя не кори обманами.

Всё застыло седым инеем, 

Всё покрыто немыми туманами.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.03.2018 01:01  Богдан Дєдок => © 

атмосферний нуар) анапест з ламаним закінченням рядків нагадав Янку Дягілеву (недоречне порівняння, правда), хоча вона вам здорово програє в художній, зокрема пейзажній, складовій.

 14.03.2018 09:22  Тетяна Белімова => © 

Так гарно, Світланко! Ось що значить справжній талант: йому підвладні всі мови для творення)))))

 13.03.2018 22:36  Світлана Рачинська => © 

Заворожуюча лірика!

 13.03.2018 19:02  Костенюк => © 

Буду гадом, коли не прилетить!