Колишнє
Цілує згірклі полини́
Кирпате сонце.
Нові боріздки пролягли
Вже на долонці.
Із хмелю кучері сплелись
Понад порогом.
Нас звідси кликали колись
Чужі дороги.
Життя було, мов царство мрій –
Усе до ладу.
Так терпко пахнув звіробій,
Що на левадах.
Вінки на березі ставка,
Солодкі ранки…
В них повна склянка молока –
Священна склянка…
Колишній день,
Колишній час…
Усе колишнє.
І цьогоріч тридцятий раз
Дозріли вишні.
Ці вишні – свідки
І вони
Мовчать уперто.
Вже інші люди біля нас.
Колишнє стерто.
