16.03.2018 00:46
для всіх
99
    
  6 | 6  
 © Світлана Орловська

Колишнє

Колишнє

Цілує згірклі полини́

Кирпате сонце.

Нові боріздки пролягли

Вже на долонці.

Із хмелю кучері сплелись

Понад порогом.

Нас звідси кликали колись

Чужі дороги.

Життя було, мов царство мрій –

Усе до ладу.

Так терпко пахнув звіробій, 

Що на левадах.

Вінки на березі ставка, 

Солодкі ранки…

В них повна склянка молока –

Священна склянка…


Колишній день, 

Колишній час…

Усе колишнє.

І цьогоріч тридцятий раз

Дозріли вишні.

Ці вишні – свідки

І вони

Мовчать уперто.

Вже інші люди біля нас.

Колишнє стерто.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.04.2018 14:20  Лора Вчерашнюк => © 

Дякую за чуттєвість і світлий позитив))))

 16.03.2018 10:20  Артюх Леся Вікторівна => © 

Колишнє стерто - буде нове! Вірш напрочуд мальовничий і чуттєвий

 16.03.2018 10:06  Тетяна Белімова => © 

Захоплена... Зачарована Вашими словами, Світланко!
Моє Вам чудово)))))

 16.03.2018 00:57  Богдан Дєдок => © 

Емоційне, ліричне послання супроводжується слайдами пейзажів природи, і мозок сприймає написане одночасно в два канали, майстерно і гармонійно сплетених. Додатковий плюс: рідкісні в ужитку слова, як "згірклі", "кирпате" нагадують, для чого існує художня література - розкривати на повну всі можливості мови і показувати її широту та різноманіття. Супер)