13.03.2018 23:36

43 views

Rating 5 | 3 users

 © Олександра

Золото

Золото сипиться.  

Золото сипиться кленами... 

Небо лапате протягує руки весні.  

Тихі світання хотіли вже стати зеленими,  

Сонце все марило цвітом в безхмарному сні.  

Пульс розбивається,  

Падає 

Падає 

Падає. 

Вишні затерлися холодом. Хочуть дощів. 

Небо іскриться останніми чорними градами,  

Що не погаснуть хіба що пізніше вночі. 

Сипиться золото. Кленами небо застелене... 

Світло з`являється, стишує березню крок. 

Біля доріг пробиваються паростки терену,  

Скоро вже стане складніше іти до зірок. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

• Вірш
• Олександра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Як же мало в нас світу / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нескінченний дощ / Вірш | Олександра».