 |
| 43 views |
 | | | | |
| Rating 5 | 3 users | ||||
Золото
Золото сипиться.
Золото сипиться кленами...
Небо лапате протягує руки весні.
Тихі світання хотіли вже стати зеленими,
Сонце все марило цвітом в безхмарному сні.
Пульс розбивається,
Падає
Падає
Падає.
Вишні затерлися холодом. Хочуть дощів.
Небо іскриться останніми чорними градами,
Що не погаснуть хіба що пізніше вночі.
Сипиться золото. Кленами небо застелене...
Світло з`являється, стишує березню крок.
Біля доріг пробиваються паростки терену,
Скоро вже стане складніше іти до зірок.
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Як же мало в нас світу / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нескінченний дощ / Вірш | Олександра».