Сторожа Кохання
Легенда
чавунні солдати,
На любощі ставлять
чавунну печать,
Ніколи, ніколи не знали
Кохання,
А інших кохати
Вчать!
Милуються збочені
Квіти Напасті,
Знеславлюють Любощів Сад,
Кохають,
як вперше захоплені щастям,
Руйнують біди маскарад.
Яку іще підлість вчинити,
утнути,
Мов капосні п’яні слони?
Зловтішно вищать
горбані-ліліпути,
Паплюжать Кохання
вони.
Їх очі блюзнірством
палають,
Для них почуття – маячня,
Волають: «Кохання немає,
Любов – паранойя, брехня!»
Закохані йдуть крізь
«Кохання патруль»,
У сад заборонений входять,
Там радісні співи
веселих зозуль,
В траві ховрашки
колобродять.
У сад полуденний
не лине жара,
Злі духи безсило
сумують,
Букети
Кохання, Приязні, Добра
Закоханим
Квіти формують.
Кохання пульсує
в гарячій крові,
Сторожу воно відторгає,
А карлики мовчки
в зеленій траві
Закоханих слід
зберігають.
