Дежав`ю
Наш приземлений розум
ніяк зрозуміти не хоче
чорноти нескінченність,
це грізне мовчання над нами.
Але знову і знову
вона нас хвилює і манить,
ніби ми не земляни, а з тої, далекої ночі!
Ні кінця, ні початку -
несхибна розміреність часу...
Лиш політ у нікуди й нізвідки
без коми і крапки.
І розлякують коні - миттєвості
загнаним храпом,
на Чумацькім шляху
сріблом напорошивши зірчасто!
Там вчорашні секунди -
уламки хвилин, як непотріб,
антисонце - гігантська діра
пережовує їх у минуле,
щоб у новім житті
немовляти душа не відчула,
і з нуля починала це пекло життя.
Уже вкотре?
Непрокліпнувши,
ми стоїмо перед чорним квадратом,
перед надгеніальністю
дивних глибин макросвіту...
...Розриваються шви від напруги у пам`яті -
звідки
це пізнаваності відчуття,
передбачення втрати?
26.12.2014 р.
