Селянський блюз
Ображеним псом ліве колесо скиглить,
кобилка, відчувши батіг, стрепенулась.
Та грози травневі давно проминули
і осінь льодком при дорозі застигла.
В селянських очах - незворушне терпіння
і лагідний блиск стограмової втіхи.
Розтанули прикрощі, згинуло лихо,
над обрієм - до безтурботності тихо.
Десятками літ між кобилячих стегон,
як жорнами, перетиралася доля.
І впала за возом паруючим его -
каштанами краєм замерзлого поля.
А хтось заглядає в космічні простори,
чи влади шукає для повного щастя...
То все - метушня, бо сьогодні на часі -
це збіжжя в мішках і картопля в коморі!
США, 30.12.2012 р.
