Дім
Я не люблю поламаних замків,
беззахисних дверей із протягом забави...
Минуле клацає сталевими зубами,
ховаючись у затінках кутів.
Навіяна чиясь невидима присутність
на тишу дому накладає нову сутність...
Коли минувшини неквапний крок
з рипучим стогоном відтворюють мостини,
зітхаючи, прошепотять старезні стіни,
що в світі має все і час, і строк.
Здригнеться полум`я свічі на підвіконні,
коли крізь шибу морок простягне долоні...
Майне на сходах невиразна тінь -
подоба людських рис прозоріє хмаринно.
Тремтячий заклик рук, розгорнутих, як крила...
Не спить душа у другому житті!
Розтанула межа між дійсним і містичним,
а дім старий мовчить про долі драматичні...
США, 23.14.2014 р
