Чотири переспіви з Арво Метса
***
Юні дівчатка схожі личком
на небо,
на вітер,
на хмари.
Потім з них виходять
вірні дружини,
обличчями схожі
на оселі,
на меблі,
на господарські сумки.
Зате, личка їхніх дочок
знову схожі на небо, на вітер,
на весняні струмочки.
Ранок
Прокинувся –
хтось шурхотить по стіні.
Промінь сонця рудоголовий
бігає зверху до низу.
Вдруге прокинувся –
хтось тихесенько стогне.
Блідий промінець згасав.
Втретє прокинувся –
голосисте сонце
танцювало на столі,
реготало,
плескало в долоні.
– Прокидайся, соня!
– Відчепися – відповів я. –
Сьогодні неділя.
Під вікном
Вогонь погас.
Ти спиш.
Чи не спиш…
Вранці слідів не знайти.
Лишились під снігом.
***
Сонячна злива.
Кульбабки –
жовті калюжки в траві.
Бджола п`є сонце.
