Привал
Слова, текст пісні «Привал» Анатолій Костенюк
Ти зрозумій, що пам`ять
гостра о цій порі.
Зігнані ми вітрами,
ватри вогонь горить.
Хтось приймача вмикає,
інший поверх голів,
ніби не помічає
крони струнких борів.
Вклала на землю втома.
Десь за межею сну,
тепло, неначе вдома,
вітер торкнув струну –
в серці, чи то в ефірі
чисту, як перший сніг,
там у моїй квартирі –
твій неповторний сміх.
В тихий січневий вечір
ніжна голубизна.
Мила моя, сердечна,
виглянь мені з вікна,
в небі злови очима
ватру на мить одну,
легко здвигни́ плечима,
що їх в цю мить торкну.
