05.05.2011 15:09
-
1645
    
  5 | 6  
 © Сашко Гриб

Яблуневий цвіт

Зірви собі неба, - поглянь, його так багато!  

Але не ховай, а лише розчини в очах.  

Його не знайдуть. Тільки зорі почнуть зникати,  

В тобі запалає увесь цей Чумацький шлях.  


Ти будеш літати, можливо, ти станеш вітром  

Або океаном і хвилі затоплять світ.  

У серці своєму тебе називаю Світлом  

Ти дуже любила п`янкий яблуневий цвіт.  


І ти - моє небо, мій вітер, зірки і море,  

А я - просто твій... У заручниках сотні літ...  

Я знаю ти тут, тільки очі твої прозорі,  

Я знову для тебе зірвав яблуневий цвіт... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.05.2011 11:55  © ... => Тетяна Чорновіл 

надзвичайно приємно, що сподобався!!!

 06.05.2011 10:23  Тетяна Чорновіл => © 

П`янкий небесний вірш, розчинений у прозорих очах... Гарно.

 06.05.2011 09:59  © ... 

Щиро вдячний, Наталко!

 05.05.2011 23:33  Наталка Янушевич => © 

Ех, насолоджуюсь, як і раніше. Дякую.