Про яблуневий цвіт.
Повна чаша вина розлилася упавши зо столу на ганку
Замішавши букет свій з цвітінням посліднім яблунь
Винен вітер пелюстки не нап’ються вина на останку
Така втрата якщо не блаженство то схиблена радість
А мені у цей вечір достатньо отого аромату бузку
Захмелілий дивлюсь як вином причащається цвіт
Скільки зможу пірну у глибінь недосяжну у оту тишину
Не зібрати хмільного напою і без нього шалено крутиться світ
Буде нове вино але вітер чи захоче знову напитись зо мною
У пройдисвіта завше бракує часу і натхнення і волі
Яблунь цвіт по плечах по руках огортає мене собою
Я ж його уже не спасу від падіння захмеліло-невтішної долі...
Трускавець., 2012
