Обрій
з рубрики / циклу «Для Душі»
Тебе полонило Небо...
Далека, жадана краса!
Захоплює подих, бажання нестерпне-
ПотОнути в небесах.
Вони відбиваються в твоїх зіницях,
Мить- у безмежжі...
Ввесь!
Ти відчуваєш-це не спинити,
Там твОя Душа-
Біжиш, не йдеш.
Там, де за обрієм, Небо зціловує Землю...
Ще, зовсім трохи- зорі в твоїх руках!
Бредеш, із останніх вже сил, напевно,
Мрія веде- потонУти, у тих зірках!
Так, крок за кроком,
Обрієм Душу дурманить,
В очах, лише Зорі- холодна краса
Вона тебе вабить,
Нестерпно вабить!
Йдеш... топчеш квіти в ногах...
Полтава, 30,04,2018
