Обрій трепетної квітки
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Там, де в пізніх заграв мерехтінні
Обрій сонця дрімотно дотлів,
На вітрах зайнялись,
Заклубились увись
Темні хмари, мов згустки жалів.
А тремкі розколошкані тіні
Розбрелися в пітьмі хто куди,
Хоч повинні були
Присмеркової мли
Квітку ночі з-за хмар стерегти.
Палахкого чекання тривогу
Тріпотять пелюстки запашні.
І в безсоння твоє
Ніч сум’яття снує
Запаливши свічу вдалині.
Крізь сум’яття щемку засторогу
Квітки трепети спрагло вдихну
Й, оминувши свічу,
В твою ніч прилечу
Легкокрилим метеликом сну.
