Рідненька моя
Україно рідненька
плюндрують тебе!
але ж ти наша ненька -
ти родила мене!
Все зітхає від болю -
плачуть дерева, річки..
з ними ділим цю долю
сльозинка вмила рядки...
Рядки ці правда неминуча
лиш крик душі спасе мене!
Крик цей сила невмируща!
він голосить що все мине.
Це пекло не мине поволі -
доречні спільні тут зусилля!
натрем в руках собі мозолі
і викосим оте бадилля!
а зброя в нас - святі слова!
слова великої людини,
стоїть вже в камені вона..
Бадиллям гади задавили..
слова його немов та правда -
що ріже очі брехунам!
сльози річкою дзюрчать
але вони усе ж звучать..
(по щоці сльоза стікає
і тихо Чорновіл мовляє)
"ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ ПОНАД УСЕ
СЬОГОДНІ - МАЮЧИ,
ЩОБ НЕ ДОВЕЛОСЯ ПОТІМ
ГІРКО ЛЮБИТИ ВТРАТИВШИ.."
05.05.2011
