Мертві душі
Любов до життя невіддільна від смерті -
Хто справді живий - той боїться померти,
А, хто свої дні на цім світі марнує,
Кому чогось завжди для щастя бракує,
Той нудить на білому світі даремно,
Йому і у сонячний день буде темно...
І марно життя рік за роком минає,
Для чого воно? Ця людина не знає,
Не має мети, і не має спокою,
Воює щоденно сама із собою,
І радощів свого життя не відчує,
Бо вона не живе, а давно вже, існує.
І це - її смерті принесена жертва,
Бо, хоч тіло живе, а душа уже мертва!
