Небесній сотні
Скропили волю рідної країни
Своєю кров`ю її доньки і сини,
Щоби не стала Батьківщина на коліна,
Вони на смерть під кулі снайпера пішли!
Їх кат зі зброєю, у формі й при погонах
У свій приціл ловив і убивав,
Але і далі йшли на смерть герої,
І жоден з них від смерті не втікав.
Вони ішли, - а ворог дивувався:
"Не відступають? Будуть помирать?"
Не розумів він, як не намагався, -
На смерть за волю хлопці тут стоять!
Вони стоять, щоби не впасти на коліна,
Щоб не схиляти голову, не кланятись катам,
Щоб жила вільно рідна Україна,
І не служила зайдам-чужакам!
Вони відстояли, вони відвоювали,
І свою честь та гідність зберегли...
А хлопцям очі тихо закривали,
І прапор закривавлений несли!
