Весняне
Бетонного мурашнику вовтуззя
і в плетиві дротів, і де-не-де мотуззя -
У цьому інколи я відчуваю втіху…
Тоді на лаві я сідаю тихо
Й дивлюсь…
Дивлюсь на вікову руїну,
На метушню, на гамір без упину…
На гул та верески авто.
Он пес вимахує хвостом…
Сміюсь…
Біжить до мене, лине.
А хай тобі! Ну йди, почешу спину…
Вдоволений кудись побіг
І розчинивсь у безлічі доріг...
Кудлатий...
Ну що ж... І я піду. Он небо вже гримить сердито.
Гляди дощем все буде вмите.
Який он в ринву забубнів
Весняний свій речетатив...
Бувайте.
м. Одеса, 24.05.2018 р.
