Монолог П’єро

За мотивами: А. Блок – драма «Балаганчик»

Я стоял меж двумя фонарями
И слушал их голоса,
Как шептались, закрывшись плащами,
Целовала их ночь в глаза.
А. Блок «Балаганчик»

Між пекельними став ліхтарями,

Слухав я голоси потойбіч,

Шепотілись про щось під плащами,

Випивала їм очі ніч.

В потойбічні обвуглені сани

Він кохану мою влаштував,

Застигав я в морознім тумані,

Все дивився, все їх виглядав.

Забавлявся він чарами злими,

Що струміли з глибин зіниць,

А коли обійняв щосили –

Коломбіна упала ниц.

Ми блукали по вулицях сніжних,

Вороги – Арлекін та П’єро

Він тулився до мене так ніжно,

Лоскотало мене перо.

Він казав: «Ми брати, ми безумні…

Хоч з тобою у вічнім бою -

Коломбіну згадаємо сумно,

Наречену картонну твою!»