07.05.2011 12:32
-
540
    
  13 | 14  
 © Тарас Іванів († 2012)

Похилилася домівка

Хвилька йшла по бережку, 

Тихо плелась між камінням. 

Все погладить на шляху – 

Ласки й ніжності сплетінням. 


Раптом вітер втратив спокій. 

Гамір й свист летить між скель. 

Тишина в воді глибокій, 

На поверхні шквал пустель. 


Грізно б’ються вода й суша. 

В сутінках - азарт страшний. 

В вирі кола бруду, гуща.., 

Б’є стіною вал стрімкий. 


Все у ньому – люд, хатини, 

Озвірілий сміх чуми, 

Що збирала в міх провини – 

Людський гріх у сатани. 


Ранок жахом вкрив картину, 

Що відкрилася очам. 

Хто ридав, хто бризкав слину? – 

Всім брехав екранний хам. 


У домівці нашій рідній  

привид суму ходить чар. 

Ніби в помсті своєрідній. 

Сипле біди Божих кар ! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.03.2012 19:14  Оля Стасюк