Швидкоплинне літо
Кохання ми книжечку носимо в серці.
Розгорнеш, згадаєш – тепло, може жаль,
Обніме, огорне, часи ті прожиті
Летять назавжди в неопізнану даль.
Нам шкода чомусь? Але ж це пережито!
Ніхто і ніколи в нас це не візьме!
Хотілося б бігти сходинками літом,
Яке лине швидше… Усе ж утече.
