04.06.2009 00:00
-
13737 views
    
rating 5 | 12 usr.
 © Настя

Татові

Буває часом ти мене образиш, 

Бажаючи лиш кращого в житті. 

Навіщо, тату? Ти ж звичайно знаєш, 

Що слід залишиться кривавий у душі. 

Ти хочеш все на краще ще змінити, 

Розповісти про власні помилки. 

Та, як же ти не зрозумієш? Вчити 

Мене ти зможеш, як зроблю свої. 

Я знаю, що вогонь любові 

Ще й досі гріє у душі його. 

Тож хочу, щоб у цьому слові 

Я показала іскорку свого. 

Я можу щось сказати різко, 

Але, подумавши, я буду жалкувать. 

Я іноді здаюся собі воском, 

З якого почуття все можуть виплавлять. 

Тож зараз я подякувати хочу 

За те терпіння, працю ту твою. 

І щоб ніколи батьківськії очі 

Не випустили гіркую сльозу. 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.03.2017 18:56  таня => © 

вона гарно думає  

 10.04.2012 09:20  Каранда Галина 

цікавий хід думок. від образи до подяки... добре, що хоч не навпаки... 

 04.06.2009 03:29  Микола Щасливий 

Цікаво почитати слово дочки до батька.