Татові
Буває часом ти мене образиш,
Бажаючи лиш кращого в житті.
Навіщо, тату? Ти ж звичайно знаєш,
Що слід залишиться кривавий у душі.
Ти хочеш все на краще ще змінити,
Розповісти про власні помилки.
Та, як же ти не зрозумієш? Вчити
Мене ти зможеш, як зроблю свої.
Я знаю, що вогонь любові
Ще й досі гріє у душі його.
Тож хочу, щоб у цьому слові
Я показала іскорку свого.
Я можу щось сказати різко,
Але, подумавши, я буду жалкувать.
Я іноді здаюся собі воском,
З якого почуття все можуть виплавлять.
Тож зараз я подякувати хочу
За те терпіння, працю ту твою.
І щоб ніколи батьківськії очі
Не випустили гіркую сльозу.
