Дика
Сон
На пальчиках нечутно, наче кішка,
Приходить сіроока самота...
І я уже не добреду до ліжка
Заснувши серед лісу у квітках.
Не повернусь додому - в тиху прірву,
Краще здружуся з зграєю вовків.
Собі впіймаю я коня за гриву,
І зграю поведемо на биків.
Мене відкинули оті – що люди...
Природа врятувала, зграя прийняла...
Мене у когось не було й не буде,
Чи хтось не взнав, що в нього я була...
Ніч, 15.08.2008