Коли, як білка в колесі, щодня
Все крутишся і крутишся дотемна,
Нестерпно страшно у спокою мить
Збагнути раптом: день пройшов даремно.
Та думка є – і вже її нема.
Я засинаю, втомлена боями.
А завтра нова суєта суєт
Мене в танку закрутить до нестями.
Достатньо! Годі! Стоп! – собі кричу.
Зірву з обличчя маску. І новою
Я буду завтра. Поборюсь з життям
І точно вийду переможцем з бою.
Наповню я джерела простоти,
Добра, любові, ласки, розуміння.
І не заглушить їх пліток пісок
Й жорстокої байдужості каміння.
Я буду жити тільки справжнім всім,
Відкину геть брудні, негідні ігри.
Даремно не розтрачу ані дня.
Я знаю, що і ти так жити зміг би.
Дрогобич, 2007?
