Навіщо зимний блиск штиків
І тріск селекторних дзвінків?
Чого злякалися ви враз
Між гулу хуги в злобний час?
Не Бог він, не герой який,
Нікчемний, часто боязкий.
Бо ж він – один, куди не ткни,
Хоч і дожив до сивини.
А вірним друзям ви з хули
Штиком грозити б не змогли.
Бо друзі, браття і отці –
Вони вже тільки мертвеці!
_
Зачем холодный блеск штыков
И треск селекторных звонков?
Чего вы испугались вдруг?
Что слышно в злобном гуле вьюг?
Ведь он – не Бог и не герой,
Он даже жалкий трус порой.
Ведь он – один, один, один,
Хотя и дожил до седин.
Его же верные друзья
Не испугаются ружья.
Друзья, и братья, и отцы –
Они ведь только мертвецы!
