Лопата не винувата

То й пиши) Бажаю натхнення! Запросиш на швейцарську презентацію)))))) 

Красно дякую, Таню. Після таких Твоїх слів мушу писати і писати. Викопав аж дві криниці, тепер хочеться ще копати і копати))) Та й Ти ж бачила, яку файну лопату посол Швейцарії мені подарував)))). Тепер лопата винна)))) 

Віталію, щиро вітаю Тебе із двома дипломами "Коронації" - премією за роман і за любовну лірику!

Ти крутий автор!

Чекаємо від Тебе нових романів про жінок, які фантазують, і любовної лірики, ясна річ!  Зичимо успіхів! 

Головне - терпіння і віра у свої сили. 

Дуже сподобалось!!!! дійсно, людина може все - і з пустелі сад розкішний зробити і (у гіршому варіанті) - навпаки!!!! бажання і любов - і ось - криниця!!!! Вельми дякую))))) 

Добре))) Домовилися! 

Цей вірш став пророцтвом. Згодом розповім))) 

Ну то й що? Це ж було свідоме розігрування читача з Твого боку? Інтрига тексту... 

Ти ж на назву натякнула))) 

Тю... Та я ж така сама крадійка чужих текстів))) Узагалі це все постпостмодернізм наробив))) А ми не винні...

Я не журила! Я прикалувалася)))

Таню))))) Зрозумів, чому "ай-йай")))) Нема за що мене журити!!! Навіщо Ти так глибоко копнула? Я тепер почуваюсь винним. 

Та я ж зрозуміла. Тому й написала "нагадав"... Але шахтар теж копач свого щастя у певному сенсі. Ми звикли, що шахтарі - то Донбас. А їх повно було по всій Україні. І біля Кропивницького - у Новомиргороді - ще донедавна були шахти з видобутку бурого вугілля, і на Західній вони є. Це цікава тема, до того ж мало досліджена.

Якоюсь мірою ми всі копачі свого щастя))))

Назва інтригує! І щось нагадує... Ай-йяй... 

Таню, та я ж не про шахтарів писав))))) Копач сам викопав своє щастя. Знала б Ти скільки він перекопав))))) 

Оце так! Пощастило копачеві)))) Шкода, що до діамантів не докопав))))
ПС: Нагадав твій вірш оповідання Івана Франка "Ріпник". Так раніше казали на шахтарів. Може й досі так кажуть на Західній Україні.