Лора Вчерашнюк «Пес, що хотів вовкувати»
Пес зібрався вовкувати,
Став на Місяць підвивати.
- Пес кудлатий, що ти хочеш?
Що ти голову морочиш?
Це не твій, повір, уділ, -
Повний Місяць говорив. -
- Щоб до Неба завивати,
Треба трохи постраждати.
Ти ж не знаєш, що є холод,
І не знаєш, що є голод,
Тричі в день тебе кормили,
Ще й тарілку тобі мили.
То ж на Вовка не рівняйся,
Йди до буди, висипайся…
Пес собі пошкандибав,
Вовк собі десь завивав,
Добре, коли є де спать,
Вовчу долю жалкувать…
м.Київ, 2009р.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
| 09.06.2018 12:49 © ... => Серго Сокольник |
Дякую)))) |
| 09.06.2018 02:50 Серго Сокольник => © |
О... Респект, люба Лоро) |
| 08.06.2018 01:15 © ... => Наталія Старченко |
Дякую ВАм))))))) |
| 07.06.2018 15:35 Наталія Старченко => © |
Цікава тема і хороша байка, я прочитала із задоволенням!.. |
| 05.06.2018 19:47 © ... => Панін Олександр Миколайович |
Ну, це від характеру вже залежить!!!!! Хо-хо!! Якщо настирний - то й повиє, мо, змінить долю!!!!! ))))) Дякую, повеселили))) |
| 05.06.2018 16:26 Панін Олександр Мико... => © |
Гонять песика у шію: "Почекайте, ще повию!" |