07.05.2011 20:20
-
344
    
  2 | 2  
 © Лані

Меж немає в любові

Почуття роздирало на шмаття, 

Де текла вчора кров - там нектар, 

Полум’яний, неначе багаття, 

Замість вдачі отримала дар. 


Меж немає в любові до сонця, 

До повітря, до неба й батьків, 

Вітер рвучко зриває віконця, 

Не пита, чи цього ти хотів. 


Хтось роками випрошує долю, 

Хоче здатися щастю в полон, 

Вона палко трималась за волю, 

Й відкидала кохання закон. 


Про одруження видав невчасно, 

Та кохання чомусь не втекло, 

Лиш з очей її полум’я згасло, 

А у грудях вогнем запекло. 


Тиша рвалась, це туга кричала, 

Намагалась себе відпустить, 

І надумала йти до причала, 

В хвилях спрагу свою утопить. 


До кохання свого подзвонила, 

Щоб останні віддати слова: 

«Ти прости мене», - знов говорила, - 

«Що невчасно до тебе прийшла». 


Його тіло примусили жити, 

Але згадки з гори не жбурнуть, 

Не умів він так страшно любити, 

Хто ж умів, більше тут не живуть. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!