Дерев’яний Братик
Жарт
Скаче Зайчик в безвиході,
Скаче Зайчик в депресії,
На стежині згорьованій
Плаче Зайчик впольованій,
Пси його переслідують,
Очі дикі, червонії…
Доженуть кровожерливі,
Доженуть, не помилують,
Будуть рвати на клаптики,
Бо така в них професія.
Він у дворик заскакує,
Ох, яке ж горе-лишенько!
Раптом бачить він Зайчика,
Дерев’яна це іграшка,
На візку з коліщатками,
Із мотузкою-хвостиком.
«Я віддам тебе песикам,
Порятуй мене, братику!
На візочку застигну я
Сам собі монументиком!
Не вполюєте, хортики,
Дерев’яного братика,
Надаремно вам нюшити,
Бо не маю я запаху,
Не зроблю навіть подиху.
Переміг вас я розумом,
І не маю вже остраху,
Пам’ятатиму вічно я
Дерев’яного братика!»
