Студений Біль
Сонет
твердої форми «Кензель»,
створеної І. Северяніним.
Від Кохання сп’янілая, Божевільна від Пристрасті,
Чорні очі спалахують, тьмяно, спрагло, черленово,
Губи сяють, виблискують так звабливо, карміново,
Не клянуться у вірності, обпікають ожиново…
Закохаєтесь, хлопчики, пропадете без користі.
Як, сама не помітила, закохалася віддано,
Закохалася зреченно, полюбила негідного.
Від Кохання сп’янілая, божевільна від Пристрасті,
І для неї, сп’янілою, вже нема очевидного:
З ним вона у «не радості», а без нього – у горесті.
Почуття нерозділені – це загроза «зірковості»,
Як із серденька вийняти, як зректись осоружного?
Із грудей серце вирвати – біль глибинний не стишиться,
Обернеться біль стужею, льодовою пожежею,
Від Кохання сп’янілої, божевільної з Пристрасті.