З перших глав до епілогу
Прочитав я все життя,
Зір гартуючи потроху
В муті з криги й небуття.
Наздогад, по силуету
Друзів бачу в часу млі.
І немає в тім секрету
На безхитрісній землі.
_
Жизнь – от корки и до корки
Перечитанная мной.
Поневоле станешь зорким
В этой мути ледяной.
По намеку, силуэту
Узнаю друзей во мгле.
Право, в этом нет секрета
На бесхитростной земле.
