Світлана Рачинська Він
На липі серп та небо ще не верес
Прийшов і заховав у груди вітер
Він зняв із неба сонях наче перстень
І заколов тобі його у жито
Як маки укривалися росою
Ішов тобою навпростець мов воїн
Ти вперше почувалася ясою
Підкорена упала наче Троя
Він став твоїм дорогам вічним Римом
Він здав твоїм губам єдину зброю
Він кинув твою долю наче килим
Він падав на той килим із тобою
Він вивів назавжди тебе із книги
Любив тебе живу і безіменну
А ти до ранку слухала як дихав
Губами пестив коси як знамена
02.08.2018 08:55 Зельд => © |
 ...неймовірно-красивий вірш! Ніжний, щирий, волелюбний. Плюс! |
04.07.2018 21:36 Тетяна Чорновіл => © |
 Ніжна і трепетна лірика! |
04.07.2018 14:49 Панін Олександр Мико... => © |
 Був серпень пізній зрілого кохання, Ще й натяку на вересень Не чутно, Скотився з Неба перстень золотавий, Тривожив смутку ледь помітний вітер. Загарбник, справжній повітряний Голем, Обрав тебе за здобич укохану, Ти підкорялась, та в глибинах серця Плекала грона бунту потаємно… |
04.07.2018 09:18 Тетяна Белімова => © |
 Зачарована Твоїми поетичними картинами, Світланко))) |