Любов
в любові земної очі дитини
іде вона світом прозора і чиста
незрячій бабусі тримає тростину
на розі сидить на плечі баяніста
любов населяє душі безхатьків
щоб згодом вернутися в дім у внуках
щоб знову покинуті мати чи батько
покутою вчинків лягали на руки
любов миротворча проходить війною
щитом стають груди ті котрі люблять
і кожного дня поховання любові
яка воскресає на ранок у людях
любов йде безмовно й змикає долоні
та долі й нема на землі тої мови
що сяде й опише ці очі солоні
озера цілющі земної любові
любов підіймає із власної прірви
стирає юродства побитої люті
цілує в чоло людське лицемір`я
як янгол до ліжка людину прикуту
кладе їй в уста зернину надії
проводить крізь горе хвороби печалі
лягає ранковим промінням на вії
й гарячі журбинки із зморщок стирає
в любові ні плоті ні одягу-дому
не кожен ці очі дитячі помітить
у натовпі йде не потрібна нікому
маленька любов у великому світі
