Конкурс декламаторів
з циклу «Ремесло»
Нагадуючи осяйні комети,
наперекір буденності сміттю
народжуються генії-поети,
крокують, ясночолі, по життю.
Трактують видні їм лише прикмети,
завдячуючи істини чуттю
дарують нам божественні сонети,
стають, вже після смерті, совістю.
А ми, напружуючи вперто виї,
вдягаючи щодня вериги справ,
родючим гумусом під суховії
йдемо за ними в сонячність заграв
не знаючи, що породили ми їх:
якщо не ми, то хто би їх читав?
