Чекання
Чекання смуток, мов сльозина в рясі,
Кожна хвилина крає серця край.
Ми живемо й чекаєм в цьому часі,
А десь будується на тому світі рай.
А в тім раю, усі, живуть щасливі.
Там вік чекання, як у нашім – мить.
Гріхи там не існують, бо не знані,
Бо спомин від землі там міцно спить.
Чекання смуток наче дотик Бога,
Душа в чеканні, наче вир шумить.
У нашім світі, це маленька спроба,
Відчути рай який у нас сидить.
Знайти себе і впасти в рівновагу,
Відчути теплий дотик на собі,
Відкинути гріхи і неповагу,
До всього того, що живе в тобі.
Чекання смуток, це відбиток неба,
Це сонце, а не тіні від гріха,
А для людини дуже мало треба,
Бо вся причина в цьому – незнання.
Ось час пройшов і я відчув щось більше,
Бо смуток мій вже не такий блідий.
На світі крім чекання є і гірше –
Вірніше мовити, він навпаки, святий.
