Кубанським козакам і не тільки
пісняз циклу "Війна"
Під копитом камінь тріснув, та раз, два.
Народна пісня
Їхав, їхав козак містом
від недолі ще й присвиснув,
бо судився шлях йому
у Таманську сторону,
їхати від ба́тьківщини,
де залишив своїх рідних:
батьків, жінку і малят,
не вертаючи назад.
Бо і на Кубані – плавні,
гори ворогами славні
і за смерті на вівтар
платить з Петербурга цар…
Жалко вас, брати-кубанці,
що забули ви, як вранці
ластівки несуть біду
у вишневому саду,
що забули про негоду
свого рідного народу…
Дай вам Бог дітей ростить
та пробачення просить!