16.08.2018 20:38
для всіх
118
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Прощання з літом

Десь зникли рими, думки заснули, 

І перестали кувать зозулі.

У гаю тиша запанувала, 

І голосисте літо злякала.


Вже горобина вдягла намисто, 

Стрічає осінь урочисто.

А літо палить ще голі спини, 

Хоч вечори вже прийшли осінні.


Вже новий ранець стоїть в кімнаті, 

Прощальна подорож на самокаті.

Минула вчора вже відпустка, 

Остання в соняха пелюстка.


І небо вчора ще прозоре, 

Сьогодні в хмари сховало зорі.

А я стою на роздоріжжі, 

Я соловейка хочу в збіжжі.


Я хочу літо на мить вернути, 

До себе маки пригорнути, 

Піти у ліс, лишить там втому, 

Щоб не вернулась вона додому.


Хоча б на хвильку час спинити, 

Перепочити, щоб далі жити.

Та ластівки вже відлітають, 

На крилах літо забирають.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.08.2018 19:16  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Літо прочитає таку ліричну присвяту на доріжку і повернеться знову наступного року!