05.09.2020 09:05
для всіх
143
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Прощання з літом

Прощання з літом
Ох, лето красное! любил бы я тебя,
Когда б не зной, да пыль, да комары, да мухи.
Ты, все душевные способности губя,
Нас мучишь; как поля, мы страждем от засухи;
О.С. Пушкін

Сьогодні вітер виє за вікном.

Сьогодні стукотять об шибку краплі.

Сьогодні я до центру не потраплю.

Настала осінь – ось такий біном.


Але мені і не потрібно в центр –

і на районі кнайпи скрізь відкрито.

Сьогодні проводжатиму я літо,

назад чекатиму за рік тепер.


З балкону поглядатиму униз,

як літо в майці сяде у маршрутку.

Йому – до Африки дістатись прудко,

мені – почуть, як воду ллє карниз.


А осінь владою без перепон

постелить листопади пурпуро́ві

(і добре, що у нас усі здорові,

і добре, що засклили ми балкон)


і понесе потоком жовтий лист –

ці золоті, юнацькі ще, надії,

бруківку та асфальти перемиє,

щоб не топтати, хоч і не збулись.


Що ж, час накинути потертий плащ,

під каву в кнайпі сісти під навісом,

дивитися за річкою над лісом,

як хмари голосять за літом плач.

01.09.2020р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.09.2020 23:29  Серго Сокольник => © 

О, відчутно...

 05.09.2020 16:43  Надія Крайнюк => © 

Прекрасний вірш. Дякую. Сподобалось слово "кнайпа". Вперше зустріла. Але знаю, що це таке. Гугл допоміг. :-)

 05.09.2020 09:13  Каранда Галина => © 

Супер. Особливо рядки в передогляді. Дуже теплий, "рідний" вірш.