Прощання з літом
Когда б не зной, да пыль, да комары, да мухи.
Ты, все душевные способности губя,
Нас мучишь; как поля, мы страждем от засухи;
О.С. Пушкін
Сьогодні вітер виє за вікном.
Сьогодні стукотять об шибку краплі.
Сьогодні я до центру не потраплю.
Настала осінь – ось такий біном.
Але мені і не потрібно в центр –
і на районі кнайпи скрізь відкрито.
Сьогодні проводжатиму я літо,
назад чекатиму за рік тепер.
З балкону поглядатиму униз,
як літо в майці сяде у маршрутку.
Йому – до Африки дістатись прудко,
мені – почуть, як воду ллє карниз.
А осінь владою без перепон
постелить листопади пурпуро́ві
(і добре, що у нас усі здорові,
і добре, що засклили ми балкон)
і понесе потоком жовтий лист –
ці золоті, юнацькі ще, надії,
бруківку та асфальти перемиє,
щоб не топтати, хоч і не збулись.
Що ж, час накинути потертий плащ,
під каву в кнайпі сісти під навісом,
дивитися за річкою над лісом,
як хмари голосять за літом плач.
01.09.2020р.
