Колись….
"Замовкни" - до себе промовляю лиш губами,
Їй більше не потрібно твоїх слів...
Нехай не чує як кричиш ночами,
Коли немає сил сховатися від снів...
Коли свідомість не встигає за реальним часом,
Й у снах мене так солодко ціуєш...
Скрегучий голос правди каже: "Ви не разом",
Та так сумую за тобою... Чуєш..?
Уже зіниці стерті у блакитний порох,
В бажанні упіймати поглядом твій сміх.
Уже на світ дивлюся мов крізь морок,
Я посміхнусь... І з неба впаде перший сніг...
І впавши на коліна я крізь сміх заплачу,
А ти йдучи повз мене просто посміхнись...
Та я без тебе так багато втрачу...
Зімною буде все гаразд... Колись....