По глибинності прикметам,
По кипінню на межі
Можна вірити поетам,
Як читати їх вірші.
Та одежка Гулівера
Не по зросту все ж мені,
І блукання Агасфера
Не бажатиму й у сні.
Із вікна тюремних спалень
У розсвіт лицем своїм
Повернусь до рідних далей
І довірюсь тільки їм.
В час тривоги й потрясіння,
В дрожу пальців, рук, повік
Я відчую мить спасіння,
Порятунок свій навік
Знаю, це мізерна плата
За жагу буття в льоду,
За гостряк штика солдата
І омріяну руду.
_
По глубинным судить приметам,
По кипению пузырьков
Могут лоцманы – и поэты,
Если слушаться их стихов.
Мне одежда Гулливера
Все равно не по плечу,
И с судьбою Агасфера
Я встречаться не хочу.
Из окошка общих спален
Сквозь цветной рассветный дым
Я лицом повернут к далям
И доверюсь только им.
В этом нервном потрясенье,
В дрожи пальцев, рук и век
Я найду свое спасенье,
Избавление навек.
Это – мизерная плата
За сокровище во льду,
Острие штыка солдата
И заветную руду.
