Прокляття
Люблю весну… Але надворі осінь,
Туга моя врочиста й золота
І мудрість, що вплітає в сиву косу
Мої бездарно прожиті літа
Мої наївні й щирі намагання
І мрії, що злітали до небес
Те щастя, що від першого кохання
Й чекання надзвичайності, чудес
Мої слова, що сповнені довіри
Мою наївну віру у людей
Розчарування, що не знають міри
І розпач вшитий в ямб, або хорей…
Я мертвий нині, ви мене убили
Я вірю в те, що підлість і брехня
Лиш тільки це у світі має силу
А інше все наївна маячня.
Як вірш оцей закінчити не знаю
Про що писати? Та і сенс який?
Я вас наразі, люди, проклинаю …
Я проклинаю вас і мертвий, і живий…
М. Одеса, 7.10.2018 р.
