Осінній ліс
Говорить ліс… старий осінній ліс,
Ти тільки зупинись його почути.
Тебе рясний обійме падолист
І заворожить хоч до вечора побути.
Присядь на чорний, вже трухлявий пень
І пригостися лісовим повітрям.
У листі золотом горить жовтневий день,
Лоскочуть небо сосни своїм вістрям.
А ліс шепоче, гурить, туркотить,
Рече, балакає, співає стоголосо,
Замовлює, оповідає, жебонить,
Поміж дерев воркоче тихо й млосно.
Він ще могутній, хоча тут і там
Поранений людьми у саме серце.
Стоять пеньки на місці страшних ран,
Перемогла людина ліс в страшному герці.
Тож зупинись, поглянь на цю красу,
Яку словами не можливо описати.
Якщо сьогодні не знайдеш часу,
Вже завтра її зможеш не застати.
