Про Льошу
У батьків я лиш один –
їх маленький Льоша-син,
дуже спритний хлопчик
трьох неповних рочків.
Я вже вмію геть усе:
осідлать велосипед,
і ганяти у м’яча,
і стрибати мов зайча.
Сам я можу роздягнутись,
до полички дотягнутись,
самостійно руки мити,
їсти,пити й говорити.
Я стараюсь розказати,
як люблю я маму й тата,
як я виросту дорослим,
полечу в далекий космос,
як цікавлюсь тракторами
і захоплююсь казками…
Дуже жваво говорю я!
Водночас жестиклюю!
Та щось дивні всі дорослі,
бо чомусь вони і досі
мене геть не розуміють,
хоч і кажуть,що все вміють.
