Додому
В шаленому ритмі життя пролітає,
Дивлюсь крізь вікно швидкісного авто.
Була лиш весна, а вже осінь минає,
Хоч мить зупинити не може ніхто .
Колеса біжать по шоссе, автостраді,
Роками вимірюють пройдений шлях.
Я знову втікаю, де мені раді,
Вузькою дорогою в рідних полях.
Тут час зупинивсь, тільки зморшки на скронях
По-зрадницьки вказують прожиті дні.
Сховалося щастя у мами в долонях,
В старенькому фото на рідній стіні.
І знову дороги, між вчора і завтра
Лиш мить… Промайнула, не знаю, коли…
Дитинства мого догорає вже ватра…
А я не готова побачить золи.
