Добродій Ольга Іванівна Подаруй мені сад
Що в вікно зазирає,
Легкий запах свічад,
Що пітьму проганяє.
Щоби в шибку мені
Вранці стукала гілка,
Щоб цвіли яблунІ,
А над ними щоб бджілка…
На терасі завжди
Щоб горнятко із чаєм,
А як схочеш піти,
Знай – на тебе чекаєм…
Подаруй мені сон
На перині з надії,
Щоб серця в унісон,
Щоб завжди молодії.
Подаруй мені сад,
Сама Євою стану,
Найсмачніше зі знад
Тобі з гілки дістану.
05.11.2018 21:21 Каллистрат => © |
 С горнятком согласен!))) Потому, как оно даёт ощущение даже некоей чайной церемонии, что ли, как в Японии))) Круто! |
05.11.2018 19:02 Каранда Галина => © |
 Тепер взагалі супер! |
05.11.2018 16:10 Каллистрат => Каранда Галина |
А в церкві гроші раніше збирали в кухлика, чи кружку?))) |
05.11.2018 15:50 Каллистрат => © |
И это правильно, потому, что кружка - ёмче))) |
05.11.2018 15:45 Каллистрат => Каранда Галина |
Чашка для чая, конечно лучше, но в данном стихе при прочтении получится "ча-ча", посему я за кружку))) |
05.11.2018 15:09 Каранда Галина => © |
я б замінила кружку чашкою... |
05.11.2018 14:48 Каллистрат => © |
Ну, пані Ольго, гарний і надзвичайно звабливий вірш!))) Дякую! |